Під російською окупацією наразі перебувають десятки населених пунктів на півдні та сході України. Проте навіть у найтемніших умовах український дух не зламався — на окупованих територіях діє спротив, формуються підпільні мережі, зберігається зв’язок із державою.
Життя в окупації
Люди змушені жити під постійною загрозою репресій: обшуків, викрадень, фільтраційних таборів. В окупаційних адміністраціях насаджується російська мова, змінюється шкільна програма, забороняються українські символи й книги. При цьому багато мешканців саботують накази окупантів.
Рухи громадянського спротиву
Попри ризики, українці:
- розклеюють листівки й графіті з патріотичними гаслами;
- інформують українські військові про пересування ворога;
- блокують колаборантів у соцмережах;
- організовують “тихі” протести та флешмоби.
Справжній героїзм демонструють прості люди — вчителі, лікарі, священники, які тримаються гідно навіть перед окупантами зі зброєю.
Партизанський рух
У Херсонській, Запорізькій, Луганській та Донецькій областях діють партизанські осередки. Вони здійснюють диверсії на ворожу техніку, інформують ЗСУ, знищують військову інфраструктуру. Український центр національного спротиву підтримує ці ініціативи, координуючи дії на місцях.
Боротьба за ідентичність
Навіть під тиском люди зберігають українську мову, пісню, вишиванку, історію. Це боротьба не лише за територію, а й за душу народу.
Надія на деокупацію
Українці на тимчасово окупованих територіях чекають на повернення держави, зберігають паспорт, тримають синьо-жовтий прапор “на чорний день”. А ЗСУ крок за кроком звільняють рідну землю, попри всі виклики.
